Політика

Азербайджан міг повністю розгромити вірменську армію, але дав їй піти

0

Напевно багатьом довелося читати різні теорії з приводу того, як все закрутилося в азербайджанському Карабасі і чи можна вважати проміжний результат сорокаденної війни перемогою Азербайджану, нехай і не остаточною? Як тільки стало відомо про укладення “мирної угоди”, ми однозначно назвали його перемогою, але частина коментаторів виходило з того, що “все пропало”. Довелося дочекатися підтвердження або спростування кінцевого бенефіціару всієї цієї епопеї, що триває вже 30 років, а саме – РФ.

Доводи “всепропальщиків” були прості, Азербайджан міг повністю розгромити вірменську армію, але дав їй піти. І звичайно ж – російські “миротворці”. Ми вже коментували ці доводи, але зараз звернемо увагу на те, що не було відомо на той момент.

Отже, Вірменія заявила про підтверджені, майже 3 тис загиблих військовослужбовців. Прямо зараз відбувається збір загиблих і обмін тіл і напевно, ці показники суттєво підростуть. Крім того, Вірменія не дала розкладки втрат за вбитими і пораненим, але відомо, що поранених було дуже багато і їх навіть вивозили на лікування за межі Вірменії.

І загалом, для 70-тисячної армії це – істотні втрати. Але за словами Пашиняна, в котлі опинилося близько 30 тис вірменських військових. Що з ними робити? На війні вибір простий, або вони здаються, або знищуються. І от уявімо собі один з цих двох варіантів. 30 тис полонених вірмен. Що з ними робити? Або вони не здалися і їх вивалили так, що трупи лежали б шарами. Воно звичайно, можна було б поквитатися за всі ці роки, але тут треба розуміти, чого ти взагалі хочеш?

А ось в актив, легко записуються великі території, які Азербайджан вже повертає без бою і власних втрат. Зауважимо, далі може знову спалахнути бійка, а може і ні, але звільнена територія вже повернута і тепер – не буде дана окупанту знову. Якщо так можна зробити в принципі – потрібно робити, а решта вже – як буде. Але зараз це – однозначний плюс.

Не будемо повторювати вже висловлених доводів, а повернемося до цього самого кінцевого бенефіціара. Адже очевидно, що вже захоплена земля, вірменам була обтяжливою. Її просто нікому обробляти або щось з нею робити. Адже Вірменія, одна з небагатьох країн світу, в якій корінне населення не хоче жити і діаспора багаторазово перевищує населення у себе на батьківщині.

Тобто війна, за великим рахунком, вірменам не була потрібна, а всі ці бойові дії виконувалися на замовлення Москви. Їй було потрібне вогнище бойових дій як наприклад – в Сирії або Лівії. Воно закупорює можливість прокладки конкуруючих газопроводів і нафтопроводів. Газопроводів – в першу чергу.

Простіше кажучи, Вірменія погодилася стати “затичкою” для азербайджанських труб, хоча їй пропонували стати транзитером, який отримує преференції за цінами на нафту і газ, та ще й відкриває собі нове джерело доходів за транзит всього, між Туреччиною і Азербайджаном. Але там вирішили стати кляпом, і стали.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Джерело:defence-line.org