Суспільство

Блогер: “Кожен, хто прикрашає життя в совку – здає себе з потрохами”

0

Вчора по дурості щось відповідала прихильнику СРСР. Я йому про Голодомор і НКВД, про відсутність прав і свобод, про пропаганду і брехню. Він мені – про “безкоштовні квартири” і співчуття, що з розвалом совка для нього, можна сказати, все закінчилося.

Але совок не помер. Він завдяки таким нещасним людям живе у вигляді адмінресурсу. У моєму розумінні це коли на похорон мера зганяють по 10 чоловік від кожної школи і садочка, тому що тих, хто прийде сам по собі, може бути занадто мало. І тоді у журналістів картинки не вийде. І об*ср*ти Харків на всю країну теж не вийде.

Нещасні шанувальники совка дружать з шанувальниками президента, тому що і ті, і інші нещасні в сучасній Україні. Їм сьогодні мало дають, і лише меншість з них навчилася з азартом долати конкуренцію в бізнесі, так і бізнес заснувати вийшло у тої ж меншини.

Друге питання – як же все-таки закостеніла система, створена далеко не тільки в Харкові, а по всій країні, коли по дзвінку з міськради директори шкіл та садочків, може, лікарень і соціальних установ, вимагають ось таке від своїх підлеглих. Принижені бюджетники, які не виконали наказ, будуть на поганому рахунку у керівництва, і можуть втратити роботу. Хіба це не совок? Хіба це не колективне, радянське, коли ти зобов’язаний?

І тоді повертаюся до вчорашнього персонажу, з яким, власне, і нема про що більше розмовляти: ось це спадщина СРСР теж честь і радість?

Взагалі, кожен, хто ненавидить життя сьогодні, при цьому прикрашаючи життя в совку, здає себе повністю. Це неуспішна, невпевнена у собі пасивна людина, вихована на “безкоштовних квартирах” і “трамваях по 5 копійок”, яка не знає ні про злочини совка, ні про війни, ні про самоповагу.

Я говорю про спрут, у вигляді ось таких наказів бюджетникам, досі. Я говорю про те, що це потрібно викорінювати. Про те, що істина захована під шаром бюрократії і брехні, і все не так, як здається – в багатьох аспектах нашого життя. І коли кожну тезу протиставляють “безкоштовного чогось” – щиро не розумію. Наскільки на різних планетах ми тут вживаємося.