Блоги

Філософсько-емоційне, або Вова, йди з миром!

0

Збройні Сили будь-якої держави, як і інші силові структури, існують для того, щоб захищати незалежність, державний суверенітет, територіальну цілісність, права і свободи громадян.

Обов’язком будь-якого Громадянина є відстоювати свої права і свободи, а також захищати свою державу. Тим більше, такий Обов’язок мають державні керівники.

Таким є вищий закон, який нам послав Бог, хай святиться Ім’я Його, і такими є положення конституцій – основного людського та національного закону. У цьому випадку – Конституціі України.

Як же ж “милозвучно”, на цьому тлі, лунають слова про “мир” України з катами і вбивцями українців.

І промовляє їх той, хто граючи долями людей, за допомогою кровопивць-олігархів, зайняв посаду президента України і Верховного Головнокомандувача; той, хто ніколи не бачив смерті своїх побратимів, які загинули на війні; той, хто не гідний і волосинки кожного українського Бійця; той, хто на олігархічних грошах опанував приземлені інстинкти юрби, використав простий люд і тепер зі свого ефемерного ліцедейського “трону” сміється в обличчя тим, хто за нього в надії, або безнадії, віддав свої голоси.

Демократія, б**дь.

Він говорить про 90 днів без бойових втрат… Він говорить, що “бачить мир в очах путіна”, він говорить, що врятував українців від пандемії. Він говорить, що…

Врешті, все, що він говорить немає ніякого значення. Бо виконувати місію президента України під час Війни за Незалежність і грати роль президента – це не одне й теж.

Перекладати відповідальність за долю Держави на плечі наших дітей і онуків, проголошуючи ефемерні “перемир’я” і прирікаючи наших нащадків гинути в обороні України через п’ять-десять-двадцять років; дозволяти ворогу у повний зріст гуляти по українській землі; давати можливість путінським колаборантам панувати у інформпросторі та бізнесі України; руйнувати економічну базу; демотивувати захисників Держави; грабувати, під виглядом ремонту доріг, під час пандемії, коронавірусний фонд; бути нікчемою у всіх відношеннях – це твоя справжня крива доріжка, Вова…

Але це не шлях української нації!..

Я дуже не хотів би, щоб мою Батьківщину знову потрясли революції, повстання, перевороти.

Я справді дуже хочу миру, стабільності та процвітання своєї Держави. Хочу, щоб Українці стали господарями своєї долі на своїй землі… І прагну Перемоги України.

Я розумію, що за півтора роки при владі ти нічого не зробив для цього. Тому, Вова, забирайся геть зі своєї посади і йди, поки що з миром.

Ти, Вова, Україні не потрібний.

Дмитро Ярош