Блоги

Лист Козака – це не дипломатія

0
Очільник офісу президента України Андрій Єрмак стверджує, що лист заступника голови адміністрації президента Росії Дмитра Козака, у якому кремлівський чиновник наголошує на своїй відмові від участі у форматі перемовин радників глав держав – учасниць “нормандського формату” – це така “тонка дипломатія”

Але насправді жодної “тонкої дипломатії” у цьому листі немає. Насправді це такий товстий сигнал, яким Кремль – й не Козак навіть, а сам Володимир Путін – демонструє своє небажання домовлятися навіть не з Єрмаком, а із самим Володимиром Зеленським.

Лист Козака – це просто продовження російської лінії, яку було визначено після зустрічі радників глав держав – учасниць “нормандської четвірки” у Берліні. Після цієї зустрічі заступник голови адміністрації президента Росії дав велике жорстке інтерв’ю ТАСС, у якому назвав поведінку українських переговірників «театром абсурду». Згодом була нарада Володимира Путіна із постійними членами Ради безпеки РФ, пропагандистські атаки на Зеленського і ось зараз – фактична ліквідація формату зустрічей глав держав. А це, у свою чергу, ставить під сумнів саму можливість проведення самітів глав держав “нормандського формату”, бо ж рішення про такі зустрічі президенти і канцлер ухвалюють саме по підсумках консультацій  своїх радників.

Мені можуть сказати, що разом із тим у ТКГ домовились про безпрецедентне припинення вогню по всій лінії розмежування між вільною і окупованою частинами України. Однак зазначу, що Росія не вважає себе учасником цього процесу. Вже після досягнення угоди прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков наголосив, що його країна не може гарантувати виконання домовленостей, бо не є стороною конфлікту. А Володимир Путін під час телефонної розмови із Володимиром Зеленським – розмови, яка відбулася, як й слід було очікувати, за ініціативою українського, а не російського президента, знову дратувався з приводу українського законодавства про місцеві вибори. У Росії взагалі із незрозумілих причин вважають проведення цих виборів виходом України з Мінського процесу. А угоду про припинення вогню у Кремлі сприймають як домовленість Росії з народними республіками, після якої має початися повноцінний переговірний  процес. Тільки переговірний процес не з Росією, а із “ДНР” та “ЛНР”.

Отже, що ми маємо на сьогодні? Андрій Єрмак, який до вчорашнього дня був ключовою особою у консультаціях між Москвою та Києвом з української сторони, більше не сприймається Кремлем як людина, з якою можна розмовляти. Відразу ж після появи листа Козака пішов з  ТКГ Леонід Кучма – людина, відома у російських політичних колах, до того ж – близький приятель все ще впливової сім’ї Бориса Єльцина. Зеленський замінив Кучму Леонідом Кравчуком – людиною, що ніколи не мала жодних зв’язків у Москві, однак сприймається російським політичним істеблішментом як справжній “зрадник”, який знищив найдорожче для Путіна – Радянський Союз. Це у Києві можна довго розповідати про наближеність Кравчука до Віктора Медведчука. До речі, сам Медведчук був учасником переговорів у Мінську у часи Порошенка – й що це змінило? А от для таких людей, як Путін, Козак чи Гризлов призначення Кравчука – справжнісіньке знущання. Тим більше, що реальним керівником делегації у Мінську буде не Кравчук, а віцепрем’єр Олексій Резніков, із якім у Москві не бажають мати жодних справ.

Що все це означає? Тільки те, що у Кремлі зведуть нанівець можливості Зеленського імітувати переговірний процес та його результати. Припинення вогню дотримається до того моменту, до якого у Москві будуть розраховувати на можливість прямих перемовин українського керівництва та “народних республік”. А після цього конфлікт або повернеться до стадії неінтенсивних бойових дій, або навіть загостриться – у залежності від рішень, які ухвалять у Кремлі.

Віталій Портников