Блоги

Остаточне знищення: Коломойський показав крайню межу, до якої може шантажувати

0

Минув рік після перемоги Володимира Зеленського в першому турі президентських виборів. Це означає, що 1/5 його президентського терміну позаду. Настав час відмови від стилю “політичного романтизму”.

Турборежим закінчено, виконавча влада практично перезавантажена. Після першого півріччя “романтизму” команда Зеленського входить у фазу прагматизму або опортунізму, кому як зручніше це називати. Відтепер більше не має значення попередня робота чиновників.

Коломойський погіршив своє становище

Головне – здатність показати результат. Це єдиний спосіб зупинити політичну та фінансову кризи. Проголосувавши за закони, які унеможливлюють дефолт (про ринок землі та неповернення “Приватбанку” Коломойському) Україні вдалося уникнути найгіршого сценарію.

Фінансові ринки відреагували миттєво. Гривня офіційно зміцнилася на 2% за один день, а Нацбанк вперше з початку кризи не продавав валюту з резервів, а скуповував її. За тиждень назад до резервів повернулося 100 мільйонів гривень.

Ще один урок з цих подій – остаточне самознищення Коломойського. Він не просто протиставив себе міжнародним партнерам, здоровому глузду та інтересам країни. А спробував загнати в кут президента, шантажуючи підтримкою в парламенті. Та зрештою лише погіршив власне становище.

Аби довести до кінця задумане, влада знайшла голоси і без Коломойського. Це означає, що тепер його золота акція не має жодної ваги. Він показав крайню межу, до якої може шантажувати.

Аналіз голосування “антиколомойського закону” демонструє, що з шантажем, залякуванням, “плюшками” та вмовляннями він спромігся назбирати голоси лише 37 “слуг народу”. Дехто з них не голосував, дехто просто прогуляв Раду.

При чому, як стверджує антикорупційний активіст Віталій Шабунін, кажуть, що за “погане самопочуття” в цей день депутат міг отримати компенсацію в 20 – 30 тисяч доларів.

Історичне засідання повністю пропустило 28 депутатів, з яких 17 раніше голосували в інтересах Коломойського. Також на засідання не прийшли 2 депутати з групи впливу Арсена Авакова.

“Антиколомойський закон” – це тільки один з багатьох випадків зіткнення інтересів олігарха і держави. Тепер так само важливо змінити лояльного олігарху керівника державної компанії Центренерго, що так і не вдалося довести до кінця попередньому прем’єр-міністру Олексію Гончаруку.

Що відомо про так званий “антиколомойський” закон? Так його називають через те, що фактично він спрямований на неможливість повернути олігархом Ігорем Коломойським націоналізований Приватбанк. Нині він активно судиться з державою через націоналізацію.

У 2017 році українська влада схвалила рішення про входження держави у капітал “Привату”, аби уберегти банківську систему України від краху. Тоді власники свідомо доводили банк до банкрутства, щоб вивести з нього гроші вкладників. Держава ж після націоналізації вклала у “Приватбанк” понад 100 мільярдів гривень. Рада схвалила цей законопроєкт у першому читанні.

Також ходять чутки про посилення Коломойського на ще одному стратегічному об’єкті України. “Одеський припортовий завод” – це підприємство, до якого проявляв інтерес Азербайджан, треба віддати в руки стратегічному інвестору, що здатен забезпечити постачання газу.

Важливий урок з останніх подій: всі рішення треба ухвалювати вчасно. Втрата часу рівнозначна втраті можливості. Проголосувати “антиколомойський закон” можна було ще в листопаді, коли парламент ухвалював рішення в турборежимі, а навколо президента була згуртована монобільшість.

Сьогодні не було би гарячки, а гроші МВФ давно би лежали в резервах Нацбанку. Однак замість цього була спроба напрацювати компромісний з Коломойським варіант, який готувався на комп’ютері у його парламентського рупора Олександра Дубінського.

Цей законопроєкт був направлений в Міжнародний валютний фонд для узгодження, де авторство документа було легко встановлено – шляхом перевірки властивостей файлу в редакторі Word. Після того, як Фонд побачив там прізвище Дубинського, це підірвало довіру.

Питання було відкладене на кілька місяців, його дотягли до кінця березня. Ще важливий урок останніх днів – в тому, що фракція “Слуга народу” здатна чинити опір нав’язаним кадрових рішень. Ба більше, продавлювати їх – контрпродуктивно.

Про що свідчать нові призначення

Вперше фракція влади відмовилося призначати міністра всупереч погодженням в ОП. Мовиться про Ольгу Буславець, запропоновану на міністра енергетики. Її лояльність до Ріната Ахметова викликала неприйняття всередині “Слуги народу”, тож кандидатура була відкликана президентом.

Історія з бажанням Ахметова отримати під контроль всю енергетику може отримати продовдження. Близький до олігарха “слуга народу” намагався зібрати голоси за зміщення голови енергетичного комітету Ради та відомого критика Ахметова Андрія Геруса. Але все це виплило на поверхню.

Відбувається подальша фрагментація всередині “Слуги народу”. Це означає, що треба шукати голоси для прийняття рішень навіть в середовищі ідеологічних опонентів. За призначення очільника МОЗ Максима Степанова голоси дала проросійська фракція “Опозиційна платформа – За життя”.

А за закони про ринок землі і за неповернення “Приватбанку” не голосувала 1/5 частина фракції “Слуги народу”. Дефіцит був покритий не тільки “Голосом”, який раніше вже діяв синхронно з владою, але і вперше їй підіграла фракція Порошенка “Європейська солідарність”.

Враховуючи, що попередній президент ніколи нічого просто так не робить, є ризик, що він спробує використати цю ситуацію як майданчик для переговорів для вирішення своїх питань.

Автор: Сергій Лещенко, 24 канал