Блоги

Пошта Рапопорта – як провалилася «Новоросія»

0

Останні кілька днів я витратила на вивчення дампу підлеглого Суркова – Бориса Рапопорта, який виклали минулого тижня – 10 гігабайт пошти. Цікаві повідомлення датуються 2013–2014 роками і стосуються подій в Україні.

Восени 2013 року департамент Рапопорта тільки починав заглиблюватися в ситуацію в Україні, ще до того, як Янукович відмовився підписувати євроасоціацію у Вільнюсі. Вони в цей момент аналізують ситуацію в Україні і готуються до двох варіантів розвитку подій – до підписання або непідписання євроасоціації.

Недовіра Януковичу

Судячи з листів, Януковичу вони не довіряють, більше того, навіть в той момент, коли він відмовився підписувати євроасоціацію, вони так само залишалися впевнені, що він їх врешті-решт кине. Що це тільки спроба поторгуватися, але все-таки він підпише угоду.

Після початку Євромайдану, вони починають більш детально аналізувати Україну, не тільки з точки зору медіа-простору, але також і по персоналіях. Тобто дивляться на політиків, на тих, хто займає офіційні пости. Детальні оперативки по них з’являються поштою. Потім вони починають детальніше дивитися на бізнес.

Досить цікавим є те, що вони дивляться також детально на наявність конфліктів, як внутрішньоукраїнських, так і зовнішніх. Наприклад, по волоських горіхах із Туреччиною, по сигаретах із Вірменією та внутрішні Януковича з Тимошенко, аналізують конфлікти по бізнесу. Тобто детально вивчаються всі конфлікти, судячи з усього для того, щоб при необхідності на них грати. Вже опублікували листування з Грановським, який дійсно пропонував Рапопорту кілька проєктів і співпрацю.

Всіх скупити

Також у пошті багато інформаційних проєктів – від роботи на місцях з агітаторами, з лідерами думок, до покупки PR-матеріалів у ЗМІ. І на це виділялися і підозрюю, що виділяються, чималі бюджети. Також були пропозиції щодо створення інформаційного телеканалу «Новости» (нагадаю, що один із холдингів належить людям, пов’язаних із Росією, у нас називається «Новости»). Й інші кроки в публічному та непублічному секторі про те, як залучити Україну до Митного союзу. Тобто розгорнути від євроінтеграції в інтеграцію з Росією. Для цього замовляються щоденні дослідження медіапростору та соцмереж.

За Керченський міст мали платити українські платники податків

Що ще мене вразило? Наприклад, проєкт по Керченському мосту управління Рапопорта почало готувати ще восени 2013 року. І в день, коли переміг Євромайдан, вже повинні були візувати в українському уряді повністю узгоджений з Росією договір про будівництво Керченського моста. Просто дивом його не встигли підписати. Він уже був узгоджений учасниками, але не був завізований. Могло б виявитися, що Україна будувала б цей міст 50 на 50 із Росією.

Так що слова Рапопорта про те, що у Суркова ще восени 2013 року висіла в кабінеті карта України без Криму, ознайомившись з цим листуванням, можу підтвердити. Тому що їхній план полягав у тому, щоб без Євромайдану, без євроінтеграції скупити всі підприємства, всі цікаві об’єкти, повністю підім’яти під Росію весь бізнес, політику та медіапростір Криму.

У документах є детальний аналіз, в яких політиків, бізнесменів які інтереси, активи, родичі, діти, хто є головними обличчям каналів за всіма основними ЗМІ. Що кому належить, з ким можна працювати, з ким не можна працювати, кого можна купити, хто скільки приблизно коштує.

Аналіз та відпрацювання по бізнесах, інтересах, конфліктах, членах родин політиків і підприємців

Щодо Криму в листуванні мінімум файлів 20 про те, які є основні бізнеси і бізнесмени в Криму, склад їхніх сімей, чим вони займаються, через кого на них можна тиснути, які цікаві інвестиційні проєкти в Криму, скільки приблизно коштують. У листуванні вони не приховують, що збираються Крим скупити і таким чином отримати контроль над півостровом.

Також вони детально опрацьовують прикордонне партнерство майже з усіма областями України, які розташовані вздовж кордону з Росією. Вони опрацьовують детально, які є бізнеси, яким українцям належать бізнеси в Росії, яким росіянам належать бізнеси в Україні, як на них можна впливати, хто їхні родичі, хто бізнес-партнери, кому що належить, через які ЗМІ, журналістів і лідерів думок можна впливати на наші території. Це з’являється все в детальному опрацюванні на початку 2014 року.

До кінця січня 2014-го вступають в детальне листування знову-таки з Грановським, у якого Рапопорт був на семінарі в кінці 2013 року, і відповідно Грановський дає свої рекомендації стосовно ЗМІ, інформаційної та політичної роботи з партіями і політиками.

Після цього на початку лютого Рапопорт запрошує дані про заходи та фінансування від фонду «Русский мир», заходи російських центрів, друк російських книг. Запитує про бюджети, які можна виділити для України із загального всеросійського друку на друк окремих матеріалів для України. Є велике повідомлення від Конотопова про інформаційно-психологічні операції в Україні, яким чином їх можна робити, які алгоритми. І детально прописані стратегічні дії проєкту, які є засоби, чого потрібно досягти. З цілей, наприклад, там сказано: «Довгострокові цілі на півтора року – це здійснення населенням України цілісно-орієнтованого стратегічного вибору на користь євразійської інтеграції. Забезпечення сталого функціонування суспільно-політичних інститутів. Входження у владу євразійських орієнтованих еліт, які будуть реалізовувати такий вибір нації». У короткостроковій перспективі планувалося: «Забезпечення нейтралізації деструктивних інформаційних впливів, консолідацій євразійських орієнтованих еліт, мобілізація лідерів думок, на формування в масовій свідомості громадян стійкого позитивного образу Росії і ЄврАзЕС».

Помилка з Януковичем

Ось такі плани були на Україну. Коли вже наближалося закінчення Майдану в 10-х числах лютого, вони писали заяву Ради нібито Кримських Рад (проти Майдану), насправді писалася вона в Кремлі. Детально робили аналіз соцмереж (зрозуміли, що багато комунікацій по Майдану проходить через них).

Після того, як уже переміг Майдан, а Янукович втік, вони почали вже розпалювати ситуацію в регіонах Півдня та Сходу. Є в пошті заява «Антимайдану» в Одесі, написана і узгоджена в Кремлі.

Наприклад, є лист про Януковича від Фролова Рапопорту, де він пише: «Янукович зараз в Москві, пора його мобілізувати релігійно. Зустріти з патріархом, дати йому духівника, щоб ніякі західники на нього більше не впливали… Це терміново потрібно, поки Януковича знову хто-небудь не відпрацював. Рада призначила президента Турчинова, щоб він потім віддав пост Тимошенко після виборів (вони були впевнені, що Тимошенко переможе). І повинні бути принципово не згодні, ніяких переговорів із терористами, нацистами, вбивцями, погромниками, учасниками і замовниками держперевороту, злочинців під суд і так далі. Що повинен робити Янукович? Дати наказ військам МВС взяти під контроль ключові об’єкти, дати наказ про створення Народної гвардії на основі патріотичного українського фронту, заявити, що рішення Верховної Ради є незаконними, тому що низка депутатів змушені голосувати під загрозою фізичної розправи» і так далі.

Зрозумівши, що це не вдасться зробити, почали аналізувати партії, була пропозиція про те, що потрібно створювати нові ліві партії. Пропонували – «Ліва позиція», «Боротьба», «Союз лівих сил», або взагалі сталіністські проросійські партії.

Особисто Рапопорт писав, що колишній «Беркут» потрібно терміново працевлаштувати, щоб «люди були впевнені, що їх не забули». Крім цього 26.02. Рапопорт пише лист, надсилає сам собі (мабуть для відправки потім комусь ще): «На мій погляд зараз частково, окрім нашої волі, настав дуже важливий момент боротьби за Україну в цілому. Ні в якому разі не можна просто злити тих всіх людей, які намагаються якось діяти в нашу користь, нехай навіть і невпевнено. Зрозуміло, що олігархи домовилися, зрозуміло, що і Захід, і є наші з ним стосунки, ще більш зрозуміло і очевидно, що прояв нерішучості і слабкості дасть спалах в нинішніх умовах і довгостроковий негативний ефект».

Після цього робилися вже аналізи по Кабміну Яценюка, постмайданному уряду, почали розпалювати протести у березні 2014 по регіонах. Говорили навіть про те, що можливо варто блокуватися з Тимошенко, були дуже проти ОБСЄ і Женевських угод в квітні. Почали думати після цього про окупацію Південного Сходу. Збирали дані, де у них які «народні мери», «губернатори», інфоактив. Підбирали «земляцтво», тобто людей із Росії, яких вони могли б відправити сюди або через яких впливати на Україну.

Фінансування «Русской весны» через наближених Кремлю бізнесменів

Є за 07.05. лист, де викладено досить цікавий список людей. Частково зараз ці люди в Україні і вони відомі. Частково у них російське громадянство і вони перебувають в Росії. Наприклад, в цьому списку є Малофєєв Костянтин – заступник голови «Всемирного русского народного собора» чи Шишкін Олександр – член Ради Федерації. Можливо через них збиралися впливати на українську політику чи бізнес: скуповувати активи, фінансувати акції «русского мира», – по деяких із них відомо, що вони цим займалися.

Як я вже сказала, у Рапопорта аналізували земляцтво, піднімали особисті справи всіх «ЛДНровців». По Антюфеєву (якщо ви пам’ятаєте, був такий свого часу в «ДНР») досить цікавий момент, що для нього «ДНР» – це була робота, і насправді в цей час він офіційно був оформлений в іншому місці. По Ірині Бережній є імейл: «Бережна – це моя людина». Ну і постійний розрахунок грошей, запити на бюджети, кошториси на мітинги, роботу зі ЗМІ. Сподіваюся, про цю регіональну роботу докладніше розкажуть регіональні журналісти. Ще окремим бюджетуванням йшла робота адвокатів, внесення застав по витягуванню з в’язниць своїх «тітушок», організаторів мітингів. Як я розумію більшість застав вносили росіяни.

Дуже багато листів звернень про те, що командири «ЛДНР» крали та грабували. По Дрьомову є звернення, як він обкрадав людей в «ЛДНР». Також у Суркова писали тексти і звернення під круглі столи Царьова і земляцтва, «Союз Народних Республік». Досить багато оперативок по Харкову, Одесі, Херсону навіть Дніпру, Миколаєву.

Остання ідея в дампі – відокремлення Галичини і використання конфлікту Порошенка з Коломойським

12.12. 2014 року Рапопорт написав статтю-пост про звільнення. До цього був наприкінці листопада один з останніх матеріалів, де йшлося про відокремлювання Галичини і використовування протистояння Коломойського та центральної влади. Це остання їхня ідея щодо України в дампі. Ще з цікаво – вони працювали не тільки в Україні, до кінця 2014 року почали працювати в Болгарії, Польщі, Сербії, Німеччині, робили акції в Варшаві. Тобто вони почали працювати за кордоном, щоб через інші країни бити по Україні. Це були останні листи на українську тему в дампі. Після звільнення Рапопорт перейшов у приватний бізнес.

А в 2019 році, хотіла б відзначити, він знову повернувся і почав працювати на російський уряд. Ніби він зараз не займається Україною, але можу сказати впевнено, хоч ідею «Новоросії» було поховано, робота росіян по Україні не припиняється.

PS: Не даю посилання на дамп через велику кількість опублікованих там персональних данних, але будь-хто може знайти його сам у пошуку через Google.

Тетяна Попова

Друзі. Російська пропаганда чим далі охоплює все більше сфер нашого життя і побуту. Російський інформаційний продукт все активніше замилює очі та притомність наших громадян. Тому ми вирішили дати бій! І для перемоги нам потрібен ти! Ми не просимо від вас неможливого. Ми просимо вас лише підписатися на наш новий YOUTUBE-канал! Лише разом ми зможемо протистояти ворогам! Підписуйся!

youtube.com/columnist

Армія! Мова! Віра! Це для тебе не пусті слова, правда? Державницька позиція для тебе є пріоритетною і ти не дозволиш всіляким реваншистам здати Україну? Тоді ти зобов'язаний підписатися на "Колумніст"! Тут таких як ти шанують. А реваншистів, рашистів і зелібобиків відправляють за порєбрік! 👇🏻👇🏻👇🏻

facebook.com/columnistua