Пошук «хороших росіян» — шлях до нової війни

Вже і в риториці головних політиків світу закріпився наратив про те, що російське вторгнення в Україну – це «війна путіна». Що треба відділити «простих росіян» від воєнних злочинців.

Правда, ніхто не пояснює, як в цю смислову конструкцію вписуються факти воєнних злочинів, які вчиняють в Україні ці самі «звичайні росіяни».

Підписуйтесь на нашу сторінку у Фейсбук!

Інформаційна операція з плакатом на росТБ дала свої плоди зокрема в Європі. Повірили чи ні суспільства західних країн у те, що пропагандистами роками можуть працювати «хороші росіяни», але факт полягає в тому, що деякі компанії вчепилися за цей наратив, щоб продовжити свою діяльність на російському ринку.

І цей цирк досі триває. Фактично через «колишню» роспропагандистку в світі просувається повідомлення в стилі «зніміть санкції з рф, але ми будемо вбивати далі українських дітей».

Особливо сумно було чути з вуст президента США Джо Байдена під час його польського «історичного» виступу про те, як він вірить, що «прості росіяни» не хочуть війни. Що це – війна путіна. Якщо не шукати підтекстів у цьому, то можна констатувати, що це велика помилка.

Хоча, звісно, в такій риториці можуть ховатися конкретні політичні цілі. Меседжі для різних аудиторій. Повідомлення для еліт і таке інше. Щоправда, західні лідери дуже сильно відстають за часом реакції на події. Все розвивається надто швидко. Більше того, пошук «хороших рускіх» не має сенсу в принципі. Хоч зараз, хоч учора.

По-перше, соціологія показує, що самі росіяни здебільшого війну підтримують. Наприклад, дані, оприлюднені на УП 18-го березня. Згідно з ними, 71% населення рф війну підтримує. І цей показник зростає.

З перехоплених розмов між солдатами армії рф і їхнею ріднею та колегами, а також з репортажів із вулиць міст рф видно глибину морального падіння суспільства. Хоча і суспільством я б це не називав. Саме воно породило путіна. Тому і не принципово, яке прізвище «царя».

Отож теза, що «не треба змушувати населення рф страждати через санкції», не має нічого спільного з гуманізмом. Для одних це прикриття для заробляння брудних грошей. Для інших – перекладання відповідальності. Для третіх – інформаційна операція з пом’якшення санкційного тиску при тому, що вони далі здійснюватимуть геноцид.

По-друге, сотні тисяч військових, які беруть участь у війні проти України, віддають і виконують злочинні накази. Бомбардують мирні міста, вбивають дітей, ґвалтують жінок, мародерять, просто вбивають цивільних на вулицях. Бо відчувають безкарність, бо ненавидять.

Емпіричний факт полягає в тому, що це не війна путіна, а війна всіх росіян. Або принаймні переважної більшості.

Вони підтримують геноцид української нації. Путін – це їхнє породження. Вони привели його до влади і схвалили попередні злочини. Вони стали тепличним середовищем для зростання вірусу рашизму, імперського реваншизму, дикості та архаїзму.

Невизнання факту, що воює країна, народ, а не одна людина, пошук хороших росіян – це справа непродуктивна. Більше того, вона виключає справедливу історичну та юридичну оцінку цієї війни, належне покарання всіх воєнних злочинців, усвідомлення реальних причин війни.

А це потягне за собою рецидиви. Рано чи пізно. Адже поразка для рф стане приниженням, за яке з часом вони спробують помститися. І буде нова війна. Раніше чи пізніше. Ми не можемо дозволити світові та собі знехтувати реальною оцінкою ситуації.

І тягар досягнення цього усвідомлення великою, найбільшою мірою також лягає на нас. Зокрема формування цього усвідомлення світом. Особливо це стає зрозуміло на фоні відверто жалюгідної поведінки деяких європейських лідерів, що все ще чіпляються за контакти з воєнним злочинцем і м’ясником.

Дехто з європейських політиків договорилися до того, що не можна допустити можливого розвалу рф. Але сьогодні це не їм вирішувати.

Захід і розвалу срср не хотів, але історію подібно річці назад не розвернеш. Щоправда, це вже зовсім інша історія. Тільки не кажіть, що це фантазія. Межі можливого за останні десятиріччя значно розширилися.

Олександр Солонько

Залишити коментар