Суспільство

Щоб там не казав Кулеба, але поступки угорцям – це шлях до національної катастрофи

0

Наміри української влади створити окремий “угорський” район на Закарпатті можуть не лише призвести до нової хвилі сепаратизму в Україні, але й спровокувати збройний конфлікт між шістьма європейськими державами.

Українська капітуляція

Нещодавно українське Міністерство розвитку громад та територій опублікувало нові плани поділу українських областей на райони, передбачивши в Закарпатській області окремий етнічний “угорський район”. Юридично, запропонований владою Берегівський район буде звичайною територіальною одиницею, однак його межі збігаються з етнічною межею розселення угорців на Закарпатті і ще й захоплюють територію проживання десятків тисяч українців, яким тепер доведеться жити під владою угорської більшості.

Угорська влада давно висувала Україні низку вимог стосовно мови навчання в українських школах та створення окремої адміністративно-територіальної одиниці, яка б дозволила угорцям мати фактичну автономію та більше своїх депутатів в українському парламенті. Однак жоден український президент на такі прохання угорської меншини не піддавався. То ж угорці користувалися всіма конституційними правами в Україні, проживаючи в декількох районах, лише в одному з яких вони мали етнічну більшість. Дипломатичний конфлікт України з Угорщиною триває вже декілька років і вилився в блокування Угорщиною євроатлантичної інтеграції України та зустрічей на рівні НАТО. Угорщина не полишала спроб домогтися українських поступок, а Україна досі твердо стояла на своєму, не згоджуючись на жодні сумнівні кроки в угорському питанні.

Однак тиждень тому міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба здійснює несподіваний візит до Будапешта. Причому, враховуючи, обмеженість авіасполучення в умовах пандемії, Кулеба їде до Угорщини автомобілем, долаючи понад тисячу кілометрів автівкою по карпатських дорогах. Офіційною метою поїздки Кулеби було задекларовано “розвиток інвестиційної та торговельної співпраці між обома країнами”, проте нові плани адміністративно-територіального поділу України засвідчують, що український міністр, схоже, їздив оголошувати капітуляцію.

Несподівана згода на створення окремого етнічного угорського району засвідчила, що українська влада піддалася тиску і йде на перші поступки Угорщині. Можливо, Зеленський цим кроком хотів поставити демонстративну крапку в україно-угорському дипломатичному протистоянні і подати національну поступку як “геополітичну перемогу”, щоб показати виборцям свої “досягнення” на міжнародній арені. А можливо, гарант хотів ще раз підкреслити свою миролюбність і бажав позбутися геополітичного тиску хоча б із Заходу, якщо не вдається цього зробити на Сході.

Однак в команді президента, схоже, не врахували наслідків такого “миролюбного кроку” і забули давню приказку про те, що добрими намірами встелена дорога до пекла. Адже мирне туристичне українське Закарпаття після таких добрих намірів Зеленського може невдовзі запалати вогнем і залитися кров’ю. Недарма жодна українська влада досі не йшла на поступки у вимогах нацменшин щодо створення окремих етнічних районів, добре розуміючи небезпеки для стабільності країни, які несуть національні гетто.

Маленька перемога “Великої Угорщини”

Політична історія багатьох країн засвідчує, що створення етнічних районів майже завжди дорівнює сепаратизму. Особливо, якщо йдеться про нацменшини, які межують зі своєю національною батьківщиною, в якій зараз правлять реваншистські політичні сили під гаслами відновлення імперської “Великої Угорщини”.

Недарма день підписання Тріанонського договору, який став днем завершення існування імперської Угорщини, для угорських націоналістичних сил став символом реваншизму та великодержавної ностальгії. Більше того, сучасна угорська влада на чолі з Віктором Орбаном називає цю дату “днем національної трагедії”, наслідки якої слід “виправити”. Загалом, угорські націонал-радикали налаштовані на 45 % колишньої Австро-Угорщини, втрачених за умовами Тріанонського мирного договору 1920 року.

Угорські праві сьогодні хотіли б повернути втрачені землі Трансільванії, зокрема Секейського краю в Румунії, Воєводину в Сербії, половину Словаччини, декілька прикордонних районів Австрії, Словенії та Хорватії і українське Закарпаття. Практично у всіх сусідніх країнах, які колись перебували під владою Угорщини, угорські націонал-радикали намагалися, як перший крок до реваншу, створити окремі угорські територіальні одиниці і навіть розпочали створення незаконних територіальних формувань.

Зокрема, в 2010 році на території Румунії, всупереч офіційній владі, створена незаконна угорська національна автономія – Секейський край, яка нібито таким чином мала б продемонструвати солідарність боротьби трансільванських угорців – секеїв, за свою автономію. В сучасній Румунії проживає близько 670 тисяч секеїв. Між Угорщиною та Румунією навіть розгорівся дипломатичний скандал: румунський прем’єр Міхай Тудосе різко висловився щодо прагнень автономії угорської етнічної меншини секеїв. Тудосе заявив, що «якщо прапор секеїв (угорців) висітиме на румунських держустановах, тоді секеї висітимуть поруч із ним».

Однак вже наступного року група європарламентарів від Демократичного союзу угорців Румунії на чолі з віце-головою Європарламенту Ласло Текешем – одним з лідерів трансільванських угорців, оголосила про відкриття в Брюсселі представництва Секейського краю при Європейському Парламенті. А в Україні, завдяки слабкості політичної влади та миролюбності колишнього актора-коміка, Будапешт нарешті добився першої перемоги на шляху до відновлення “Великої Угорщини”.

І це при тому, що Угорщина і економічно, і у військовому сенсі мала б бути країною, на думку якої Україні не варто було б особливо зважати. Населення Угорщини 9 млн, а населення України – 40 мільйонів. Угорська армія має 30 танків і 29 тисяч військових, які востаннє по справжньому воювали ще в роки Другої світової війни. Україна ж має більше 300 тисяч військових у складі ЗСУ та Нацгвардії з тисячами танків, ракетних артилерійських систем та літаків, і українська армія сьогодні єдина в світі, яка стримує збройний наступ однієї з найсильніших агресивних держав. Проте, схоже, Україна програє не стільки на полі бою, скільки у свідомості одного миролюбного актора.

Угорські бантустани

За словами відомого письменника Андрія Любки, створення окремого угорського району на Закарпатті є наразі не трагедією, але прелюдією до проблем і неприпустимою помилкою. Наразі закарпатські угорці не виступають відвертими сепаратистами, але “обставини й ситуації змінюються, тож виключати, що в майбутньому, особливо в разі геополітичних катаклізмів, така адміністративна одиниця стане причиною проблем – теж не можна. І про таке варто думати заздалегідь, а не аналізувати опісля” – зазначає літератор, який більшу частину свого життя прожив на Закарпатті.

Окрім того, створення окремих “етнічних” районів в Україні може спровокувати сплеск нової хвилі етнічного сепаратизму в регіонах, де мешкають румуни, болгари, греки і тоді вимоги створення таких адміністративних одиниць охоплять всю Україну. Якщо болгари чи румуни побачать поступки української влади угорцям – в появі масових заворушень з ознаками етнічного насильства в областях, де сепаратизму раніше не було – можна не сумніватися. “Якщо вони побачать, що Україні можна створювати штучні проблеми й перешкоди, щоб потім торгуватися за вигідні рішення й поступки, то чому б їм не повторити угорський алгоритм?” – риторично запитує Андрій Любка. Як і не варто сумніватися в тому, що до процесу розвалу України на етнічні адміністративні регіони неминуче приєднаються росіяни, які довершать розпад країни, яка одного разу виявила слабкість перед однією нацменшиною колишніх колонізаторів.

А після створення адміністративно-територіальних етнічних гетто, неодмінно слідуватимуть вимоги автономії, а потім ультиматуми федералізації України, яка тоді вже нагадуватиме більше Боснію та Герцеговину. В Одеській, Закарпатській, Чернівецькій, Харківській, Запорізькій та інших областях, де влада в районах перебуватиме під контролем нацменшин, невдовзі мовою діловодства та навчання стане угорська, румунська, російська, болгарська, грецька, а українська опиниться під забороною.

Можна не сумніватися, що невдовзі в цьому “угорському гетто” українська мова буде витіснена, а українська меншина – піддана мадяризації

Наприклад, анонсований владою Берегівський район Закарпаття пропонується об’єднати з Іршавським чи Мукачівським і віддати під владу угорської більшості населені пункти з українським населенням. Можна не сумніватися, що невдовзі в цьому “угорському гетто” українська мова буде витіснена, а українська меншина – піддана мадяризації. А київська влада лише мовчки розводитиме руками. Адже вже після створення етнічних районів повернути назад цей процес без кровопролиття буде неможливо. Після адміністративної реформ Зеленського українська влада потрапить у ситуацію, за якої скасувати етнічні райони буде неможливо і терпіти їх існування стане нестерпно.

Потім почнуться вимоги створення в українських областях окремих етнічних збройних формувань з угорців, румунів, росіян, болгар, які спочатку з’являться у вигляді “муніципальної міліції” чи “дружинників”, а потім перетворяться на сепаратистські армії, озброєнні з-за кордону. А коли Москва знову почне широкомасштабне воєнне вторгнення на сході чи півдні України – спалахи озброєного сепаратизму вибухнуть в десятку областей і Україна перетвориться на європейське Сомалі та failed state – неспроможну державу, яка розвалилася.

Геополітична катастрофа

Більше того, ініціюючи національно-територіальні гетто, Зеленський наче не розуміє, що прецедент створення окремого етнічного району може стати небезпечним не лише для України, але й для інших держав Європи, де мешкає угорська нацменшина. В Румунії цей прецедент може легко призвести до кровопролиття, враховуючи напружену ситуацію зі створенням Секейського краю.

Якщо угорці побачать, що в Україні їхні спроби тиску на владу виявилися вдалими, то після цього Будапешт почне ще більше нарощувати градус напруги щодо сусідів, влаштовуючи дипломатичні демарші, блокування газопроводів та організовуватиме на вулицях європейських столиць угорські етнічні бунти. Зеленський, схоже, не розуміє, яку скриньку Пандори відкриває, заграючи з угорцями в автономістські ігри. Адже проявивши слабкість перед угорським дипломатичним тиском та бажаючи миролюбства, Зеленський може запустити хвилю масових заворушень в Центральній Європі, внаслідок чого може розпочатися воєнний конфлікт між шістьма європейськими країнами.

Саме тому, українському гаранту в справі адміністративної реформи варто сім разів відміряти, перш ніж відрізати, адже створення угорського району на Закарпатті може стати тією точкою неповернення, після якої нові проблеми виникнуть не лише в України, але й у всіх держав Центральної Європи.

Хоча, можливо, декларування владою намірів створення потенційного сепаратистського утворення на українському Закарпатті є лише “пробним каменем”, яким Зе-команда вже традиційно розвідує готовність суспільства до сприйняття владної ініціативи. І влада може відступити, якщо побачить несприйняття громадянами такої ідеї. Можливо, Зеленський лише намагається зазирнути в українське вікно Овертона, й перевірити: наскільки українці готові до поступок?

Валерій Майданюк, політолог

Друзі. Російська пропаганда чим далі охоплює все більше сфер нашого життя і побуту. Російський інформаційний продукт все активніше замилює очі та притомність наших громадян. Тому ми вирішили дати бій! І для перемоги нам потрібен ти! Ми не просимо від вас неможливого. Ми просимо вас лише підписатися на наш новий YOUTUBE-канал! Лише разом ми зможемо протистояти ворогам! Підписуйся!

youtube.com/columnist