Про призначення Ірини Венедіктової на посаду генпрокурора, карантин в Україні та виклики, пов’язані з боротьбою світу проти коронавірусу – в програмі «Політбюро» розповіли журналістка Тетяна Даниленко та політичні оглядачі Дмитро Литвин й Євген Будерацький.

Про призначення Венедіктової

17 березня Верховна Рада підтримала призначення керівником Офісу генпрокурора. Подання про таке призначення вніс Володимир Зеленський.

На цій посаді Венедіктова замінила Руслана Рябошапку, якому парламент висловив недовіру ще 5 березня. Сама ж Венедіктова останнім часом виконувала обов’язки керівниці Державного бюро розслідувань.

Дмитро Литвин: Мене найбільше зараз цікавить, як Венедіктова буде шукати собі заступників вже в Офісі генпрокурора. Бо ті, що були з Рябошапкою, підуть.

Тетяна Даниленко: Звичайно, це призначення – «подовжувач рук» Володимира Зеленського в умовах де-факто надзвичайного стану, навіть якщо він не запроваджений.

Це батіг для того, щоб тримати у вузді депутатів, які будуть повинні голосувати за якісь рішення, мовиться про весь політичний клас в принципі.

Венедіктова – це людина Зеленського, це №3 в його списку. Це не те хтось з вулиці. Не так, як з Рябошапкою – порадили хороші люди. Вона – його довірена особа.

І вона демонструє політичну лояльність з самого початку свого потрапляння в політику. Мені здається, вона буде робити те, що потрібно владі.

Дмитро Литвин: Конфліктів щодо підписів буде набагато менше. Насправді треба розділити це все на дві частини. Тому що, по-перше, є бажання політичне щодо Венедікової. По-друге, об’єктивно існує в суспільстві питання про посадки. Воно виникає завжди. Можна скільки завгодно говорити про якісь політичні переслідування, але суспільство вимагає посадок. Венедіктова сьогодні у Верховній Раді дуже недвозначно дала зрозуміти, що вона рухатиметься в цьому напрямку.

Дмитро Литвин: І взагалі постає питання не те, що про батіг, а про те, як далеко це все може зайти. Бо якщо поспішаєш з посадками, то не дуже багато отримуєш згодом в суді. Це буде інформаційно дуже активно, дуже експресивно. Але я не знаю, чи зможе вона забезпечити той результат, який не зміг забезпечити Рябошапка. Чисто процесуально.

Євген Будерацький: Коли ми побачимо справу проти Дубневича, тоді зрозуміємо, навіщо Венедіктова так швидко заходила на посаду.

Сьогоднішнє голосування чітко показало, що позафракційні депутати різко полюбили нового генерального прокурора. Хоча не любили її, коли вона була в ДБР.

Якось так історія цікаво складається. А саме з позафракційних найбільше питань є по Дубневичу.

Про карантин в Україні

Тетяна Даниленко: Українська влада запроваджує карантинні заходи, які швидше схожі на. При цьому, жодних «пряників» українцям уряд не пропонує. Карантин запроваджують, аби не було колапсу медичної системи і хаосу в країнах. Однак Україна це робить «по-особливому».

Тетяна Даниленко: Ми запроваджуємо (карантин – 24 канал) синхронно з Європою. Я листуюся зі своїми колегами з різних країн: Нідерланди, Швеція, Польща, Словаччина, Австрія – скрізь використовують методи батога і пряника.

В нас наразі лише батіг. Пряник ми побачили у законі, який позбавив великий бізнес від земельного податку і податку на нерухомість. Також ЄСВ для ФОПів. Це всі пряники.

Тетяна Даниленко: Проблема у відсутності різних соціальних програм. До прикладу, для літніх людей. Запитання до влади, як вона використала ті 2,5 місяці (час, коли в Україні ще не було випадків зараження коронавірусом – 24 канал) – риторичні. Вони зависли в повітрі, адже ми не знаємо, чи забезпечила нас держава масками, апаратами штучної вентиляції легенів та іншим.

Про повернення українців з-за кордону

Українець Віталій Дехтяров поїхав з родиною у Норвегію ще до того, як коронавірус масштабно поширився у світі, зокрема в Україні. Він розповів, що у його сім’ї була мрія побувати за полярним колом. Однак згодом кордони перекрили і можливості повернутись додому самостійно вже не було.

Джерело

Підписуйся на TELEGRAM-канал для думаючих людей. Лише якісна аналітика та блоги.