Блоги

Суддівський Уроборос

0

Я спромоглася на великий текст, навіть попри листопадовий сплін. Бо коли я вчора побачила, як баба Бєня витягнув зі скрині і обтрусив від павутиння та нафталіну своїх козирних ліваруціонерів Парасюка з ногою і Соболєва з мохеровою жилеткою, щоб вони робили двіж під Конституційним Судом, я нашорошила вуха. І зрозуміла, що рішення КС щодо скасування деяких елементів системи електронного декларування — це гівно альбатроса на верхівці айсберга, тому треба пірнати на глибину і дивитись, з чого, власне, все починалось. І звідки йде хвиля.

А почалося все ще на початку серпня, коли фракція баби Бєні «За майбутнє» та група депутатів з ОПЗЖ, підконтрольних Медведчуку в кількості 47 голів крупної рогатої худоби подала в КС депутатське звернення, в якому оскаржувала положення законів України Про запобігання корупції, Про прокуратуру, Про Національне антикорупційне бюро України, Про Державне бюро розслідувань, Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.

І це депутатське звернення лежало собі тихесенько з серпня, закопане в мох і пожовкле листя, аж до моменту Х. Цей момент настав акуратненько одразу після місцевих виборів, бо країна достатньо збурена (а тут ще й стрімке зростання ковідних цифр і тарифів) для того, аби хитнути ситуацію ще сильніше. І в цей крихкий момент КС бере і скасовує чинність двох елементів системи електронного декларування: статтю 366-1 Кримінального кодексу, що встановлювала відповідальність за завідомо недостовірне декларування, та частину закону про запобігання корупції, яка встановлювала контрольні повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції.

Що в результаті? А в результаті НАЗК втратило доступ до всіх реєстрів з інформацією про топ-чиновників. Так, і до реєстрів про нерухомість в тому числі. Ну і напевно так співпало (насправді ні), що по декотрим з суддів як раз ведеться розслідування стосовно їх декларацій і майна. От як наприклад по нерухомості в Криму, що її голова КС Олександр Тупицький придбав за російським законодавством в 2018 році. Ну і ще там троє геніїв судочинства з рилом в пуху.

Тепер ми маємо повну сраку з тим, що:
— відомство не може виписувати адміністративні протоколи за порушення антикорупційного законодавства;
— не може оскаржити в судах закони та інші акти, прийняті з порушенням антикорупційного законодавства;
— мусить закрити вільний доступ до Єдиного реєстру декларацій чиновників, суддів, силовиків etc;
— не може перевіряти, чи вчасно подані декларації, чи правильно заповнені і чи правдива в них інформація;
— немає можливості моніторити спосіб життя декларантів і зʼясовувати, чи відповідають їхні витрати доходам. Декларанти більше не повинні подавати інформацію про великі покупки, продаж майна та інші доходи.

Аргументований весь цей трешак був тим, що кримінальна відповідальність за корупцію і незаконне збагачення це too much, треба щось інше, нпрклд папопі відшмагати мокрими трусами, а для суддів взагалі необхідно створити окрему систему декларування і перевірки декларацій, до якої мали би доступ тільки всередині судової гілки влади, і не мало би доступ НАЗК. Ну тобто судді самі собі контролери, ага.

Ну і фактично паітогу ми маємо під виглядом захисту суддів та незалежності судової гілки влади виведення з-під моніторингу і поза закон абсолютно всіх суб’єктів декларування.
В результаті всі в ахуї, включно з Європою, і, здається, навіть для нашої влади це стало несподіванкою, так всі заметушилися і забігали, розсипаючи іскри, почали надувати щоки, і навіть був скликаний Радбез.

Але тут починається найцікавіше. Бо рішення Конституційного суду є остаточними і оскарженню не підлягають. Як мені пояснили юристи, будь-яка спроба відновити скасовані цим рішенням норми теж буде скасована.

Тобто, наскільки я зрозуміла, тепер можливі лише два шляхи: або піти охуївшим судєйським на поступки і запровадити для них окрему систему декларування; або щось пекельне зробити з самим Конституційним Судом. Наприклад, розігнати підсрачниками і закидати кізяками, а його повноваження передати Верховному Суду.

Зеленський вже виступив із гучною заявою, що доступ до декларацій має бути поновлений в найкоротші терміни і навіть видав президентський законопроект, його вже внесли в Раду як невідкладний; на вулиці Вова Нога і Єгорка в парадній жилетці; активісти палять шини, а Вакарчук навіть зробив селфі; судді ліниво колупають в носі, бо знають, що в будь-якому випадку не існує суто юридичного шляху для того, щоб прибрати їх з суду навіть у випадку кричущих порушень та відвертої роботи проти держави.

Бо судді до КС призначаються на 9 років. Та за нормами Конституції можуть бути звільнені лише за рішенням самих же суддів. Щоб звільнити суддю, потрібне рішення двох третин від конституційного складу Конституційного суду. Зрозуміло, що судді не дадуть звільнити одне одного, вони будуть захищати себе. Такий собі злочинний суддівський Уроборос.

Це буде дуже цікавий кейс. Тепер, як я розумію, дія перейде до Верховної Ради, з якої, власне, все і почалося. Тож спостерігаємо.

Олена Монова