Війна

Ветеран АТО Валерій Ананьєв про жахіття полону: “Жерли бетон, аби тільки здохнути і не терпіти”

0

Ветеран АТО, письменник та блогер Валерій Ананьєв розповів про найбільший страх військових на війні – потрапити у полон до терористів, пише ОБОЗРЕВАТЕЛЬ.

В інтерв’ю для “4 каналу” він зазначив, що його оминув цей досвід, втім він постійно готував себе до того, що повинен буде загинути у разі загрози захоплення окупантами.

“Я ніколи не був у полоні. І це для нас був найгірший страх. Ми нічого не боялися більше, ніж потрапити в полон. У мене є товариш, він потрапив у полон ще на початку війни. Але він був місцевий, і йому якось вдалося домовитися з цими чуваками. Його взяли саме “сєпари”, не росіяни. Йому вдалося їх переконати, що він на їхній стороні, зараз просто з’їздить додому, там якісь справи владнає і до них. І він утік”, – згадує захисник.

“Він розповідав, що хлопці, які були поряд з ним в підвалі, що вони там вже дуже довго сиділи. Їх щоденно били, катували. Хлопці жерли бетон, аби тільки здохнути, аби тільки не терпіти цього далі”.

За словами Ананьєва, багато його знайомих пережили полон і після нього вже морально були не здатні служити. До того, ж багато людей поверталися з інвалідністю.

“Багато в кого була граната з собою для себе. Цей момент дуже важливий, бо тут теж накладається цей комплекс маскулінності. Типу можна подумати, що коли буде підходити ворог, не буде варіантів, я дістану цю гранату, підірву себе разом з ними. Але насправді, коли дійсно страшно, цих всіх стереотипів вже в голові немає. Я обрізав собі в цій гранаті один вусик, там кільце тримається на двох вусиках металевих, щоб було легше його відігнути і витягти, навіть якщо будеш поранений”, – розповів про особисті переживання з приводу ймовірного потрапляння в полон ветеран.

“Я віддавав собі звіт в тому, що, коли трапиться така ситуація, у мене можуть з’явитися думки типу – а от може мене не вб’ють? От є ж хлопці повертаються. Щоб в мене точно таких думок не з’явилося, я розумів, що треба зробити щось таке, щоб у мене цього варіанту не було. Щоб я точно був переконаний, що якщо я потраплю в полон, я точно буду страждати. Тоді в цей період якраз чоловіку, у якого був герб набитий на руці, йому відрізали руку. Я подумав, що потрібно, мабуть, теж собі щось таке набити, щоб я точно знав, що за це татуювання мені буде боляче”, – додав Ананьєв і показав тату у вигляді портрету Тараса Шевченка на плечі.