Політика

Забужко: Україна в нас усіх одна, і на фото вона справа

0

Відразу признаюся: вчорашнього “карпаратіфчіка” на Софійській, з пающімі трусамі й вишиваним зайцем із прапором моєї країни в лапах, я не дивилась і не буду, вистачило кількох фоток.

Але позаяк знайшлись люди, яким той пекельний трешак був “нормас” і “пазітіфчік”, як положено “на празнік”, то знов пішла розганятися тема “двох Україн” – а це, як на мене, геть неправильно, бо ніяких “двох Україн” тут нема. Тут є дві культури, означені принципово різними концептами: “празднік” – і “свято”.

Я писала про це 20 ррв тому (“Репортаж із 2000-го року”), але не гріх і повторити: “праздник” – від “праздности”, безділля. Це продукт культури рабського труда: день, коли рабам не велять на панщину, не женуть на лісоповал – можна поспати, можна бухнути (“ведь что нужно человеку? пожрать, пос…ть и потрахаться”, – доводив мені колись на поч. 2000-х один московський режисер), це радість каторжанина – “длінниє вихадниє”, а з якого приводу – пофік, хай тим начальство париться, а рядовим кріпакам Страни Гулагії “день кантовкі – мєсяц жизні”, ура-ура, “скора пятніца!”, “с празнічком!”

А “свято” – це від “святости” (holiday = святий день). Це для вільних, для тих, хто переріс фізіологію та фройдівський “принцип задоволення” і доріс до власного сакруму, і це різниця не просто культурна – антропологічна, цивілізаційна. Люди, які збираються святкувати разом, знають, ЩО вони святкують, і, за мовчазною домовленістю, поділяють ті самі цінності: це за визначенням “одновірці” (однодумці, одноземці, люди “з-під одного прапора”, на який наступити – тільки Марко Проклятий зміг, а потім ходив покутником по смерті, пригадуєте легенду?..).

Тож Україна в нас усіх одна, і на фото вона справа.

А те, що зліва – це якраз моя “улюблена” (ще в “Музеї…” свого часу докладно розписана) “окупаційна влада четвертого покоління”, апдейтнута версія “Кубанскіх казаков” і Гулагівської КВЧ – московський шоу-бізнес сурковського періоду, безроздільний 20-літній окупант українського інформпростору.

Не змішуймо їх докупи.

Це добре, що вони нарешті так наочно розділяються.” – пише Забужко у своєму Фейсбук.

Низ посту Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено. За новими правилами соц мережі Фейсбук уся інформація яка не підтвердженна офіційними довідками, штампами та печатками не може бути опублікована як новина, а всі видання які публікують таку інформацію є прибічниками сил зла, саме тому від сьогодні ми публікуємо усі матеріали з поміткою “Думка автора” . Пряма мова – Від редакції. Будь ласка не ображайте один одного у коментарях. Вам, що не вистачає реального негативу ? Різні точки зору це нормально. Шановні усвідомлюйте відповідальність, за поширення інформації, простими словами, не пишіть про те, чого немає.